Класика: паста карбонара за рецептом 1979 року

У походження карбонари є дві ймовірні теорії. Перша — про болонського шеф-кухаря Ренато Гуаланді, який готував знайому італійцям, але модифіковану пасту для американських військ, дислокованих у Римі наприкінці Другої світової війни.  Інша говорить про те, що традиційні абруццезькі рецепти пасти з сиром та яйцями просто зустрілися з в'яленою свининою, що гарно поєднувалася зі стравою.

Однак, як стверджує історик кулінарії Лука Чезарі у своїй біографії карбонари, перший друкований рецепт пасти карбонара з'явився в Америці в 1952 році, в книзі Патриції Бронте Надзвичайний путівник з приготування страв на північній стороні Чикаго. Рецепт звідти звучить так: відваріть півтора фунта тальяріні та обсмажте півфунта італійського бекону. Локшину і бекон відцідити. Візьміть чотири яйця та чверть фунта тертого пармезану і збийте разом. Поєднайте все і готуйте на вогні, підкидаючи. Далі рецепти з'являлися у різних виданнях, журналах і книжках протягом 50-60 х років. Вони були різними. Наприклад, у 1961 році  рецепт карбонари, який передбачає спагеті, гуанчале, оливкову олію, вершкове масло, пармезан і «кілька» столових ложок свіжих вершків. Але авторка матеріалу вирішила поділитися ще рецептом 1979 року, де в складі улюбленої багатьма пасти є вино і петрушка.  Все це підтверджує те, що рецепти розвиваються, і на цьому шляху в нашій карбонарі з'явилися бекон, масло, пармезан, панчета, вино, цибуля, часник і вершки. 

Панчета (panchetta, panchetta tesa affumicata) - це італійський різновид бекону. Готують цю страву зі свинячої грудки у солі та спеціях. Для оригінального смаку цієї страви краще знайти саме її.